Кава за один цент: був й такий період в історії Нью-Йорка

Порція кави з молоком та цукром всього за 1 цент

1933, Getty Images

20 доларів на тиждень витрачає середьностатистичний американець на каву. На рік це становить понад 1100 доларів. Та в історії Нью-Йорка був період, коли порція кави з молоком та цукром коштувала всього 1 цент. У січні 1887 року в Нью-Йорку пані Хоакін М. Ламадрід відкрила свій перший кавовий стенд неподалік Сіті Холу. Таку собі невелику буду, де подавали каву та їжу бідним нью-йорківцям. 250 мл кави з молоком і цукром та скибочкою хліба продавали за 1 цент. Впродовж декількох місяців ще чотири кавових стенди з'явилися на найбільш завантажених перехрестях міста. В будах подавали не тільки хліб та каву, але і повноцінну їжу – суп з яловичини з овочами, свинину з бобами, рибний пудинг — все за ціною в один цент.

Меню та місця розташування кавових стендів

Називались буди «Кавові стенди Св.Андрія». Ці буди не були пов'язані з будь-якою церквою чи релігійною групою, а скоріше названі на честь учня Христа – Андрія, який, за новозавітнім Євангелієм від Івана, знайшов хлопчика, що мав п'ять хлібів та дві риби, якими Ісус нагодував п`ять тисяч осіб.

Jacob Riis’ How the Other Half Lives

В кавових будах харчувались безхатченкі, новоприбулі емігранти, безробітні. Та ці стенди подобались не всім. Товариство, яке виступало за надання допомоги бідним в обмін на роботу, стверджувало, що ці стенди розволочують людей і притягують у місто натовпи жебраків.

Bain Collection/Library of Congress

Пані Ламадрид навіть звинувачували у власному збагаченні через ці «кав'ярні». Та вона це звинувачення спростовувала.

Загалом, до 1895 року стенди обслуговували понад дві тисячі людей на день і продовжували діяти до 30-х років 20-го століття.

Джерело: Ephemeral New York

Шкільне меню в американській школі

Що їдять школярі в муніципальних школах міста Нью-Йорк

Одне з «вічних» питань, яке хвилює батьків, незалежно, на якому континенті вони з дітьми проживають: що і як їдять діти, особливо в школі. Мене це питання також хвилювало. А ще ж існує стереотип, що американці їдять виключно фастфуд і п'ють колу. Тепер я знаю як виглядає система харчування в муніципальних школах міста Нью-Йорк. З минулого навчального року сніданки та обіди в усіх муніципальних школах Нью-Йорка є безкоштовними. Щоб уявляти масштаб, наведу цифри: майже 1,1 мільйон студентів (учнів) у більше ніж 1 800 школах! Департамент освіти Нью-Йорка є найбільшою системою державних шкіл США.

На окремому сайті про шкільне харчування є вся інформація вісьмома мовами (це не враховуючи англійської). На фото є меню російською мовою. Це меню для початкової школи і середньої школи (К-8 класи). Є також окремі меню для школярів-старшокласників (9-12 класи), вегетаріанське меню, меню для дітей 3-4 років, альтернативне меню. Сніданок (breakfast)

Сніданок в нашій школі починається о 7.30 і закінчується о 7.55. О 8.00 — починаються заняття. Меню сніданків на жовтень 2018

Щочетверга «з гордістю» (так і написано на сайті) подаються страви місцевого виробництва. Це так звані «нью-йоркські четверги». Якщо узагальнити, то сніданки в різні дні мають в своєму асортименті:

* Тости, млинці, вафлі (подаються з сиропом); * Пластівці вівсяні або кукурудзяні з фруктовим соусом або молоком; * Бекон або котлета з індички; * Булочки з цільнозернового борошна з сиром та джемом або з корицею; * Сендвічі з яловичиною чи індичкою; * Йогурти фруктові, сирні палички; * Омлет; * Тортілья й кесаділья. Йшла питати в Google, що то таке? Виявилось, що це коржики з кукурудзяного борошна; * Свіжі фрукти; * Крім цього, пропонується молоко 1% жирності, знежирене молоко та знежирене шоколадне.

Обід (lunch)

Обідають за різним розкладом, в залежності від класу, щоб не було штовханини в кафетерії. Діти, які навчаються у підготовчих класах ( Pre-K та Kindergarten) снідають і обідають в своїх класах. Меню звичайних обідів на жовтень 2018

Меню вегетаріанських обідів на жовтень 2018

На обід пропонують:

* Сендвічі з курячим або індичим м’ясом або з рибою, гамбургери з яловичиною та чізбургери; * Запечена картопля, картопля-фрі, запечена солодка картопля; * Рис з овочами; * Паста з сиром; * Сирні палички; * Тушкована квасоля; * Салати (різні варіанти): морква, цибуля, помідори, цукіні, кукурудза, шпинат, клюква, селера, кольорова капуста, броколі; * По п’ятницях – піца (з сиром, з куркою або з беконом чи з ковбасою); * Свіжі фрукти.

Все меню без свинини, тільки яловичина, індичка або курка. Також зазначено, що продукти для шкільного харчування не містять штучних ароматизаторів, барвників та підсолоджувачів. Мені таке харчування до вподоби. Але наш син їсть вибірково, тому я готую йому щодня домашній обід, який він їсть у школі. Це дозволяється.

Понеділки без м’яса

З 2019/2020 навчального року в усіх муніципальних школах Нью-Йорка по понеділках в шкільному меню не буде страв з м`яса. Це спільна ініціатива мера Нью-Йорка Білла де Блазіо та Департаменту освіти.

Натомість учням пропонують більше овочів, фруктів та злаків.

З минулого року в 15 школах Брукліна вже діяв пілотний проект. Мер заявив, що він спілкувався з учнями та вчителями в цих школах і всі схвально сприйняли понеділки без м`яса.

Де Блазіо наголошує, що більше фруктів і овочів в раціоні замість м`яса — це крок на шляху до кращого здоров’я і до збереження навколишнього середовища.

Мер зауважив, що в його родині діти та дружина м`яса не вживають і спочатку йому було дуже важко відмовитись від м’ясних страв хоча б раз-два на тиждень. Тепер він звик і добре себе почуває.

Натомість багато батьків не підтримують мера і висловловлюють свою критику у доволі різкій формі. Батьки переконані, що справа мера та Департаменту освіти працювати над покращенням якості освіти, а харчування залишити на розгляд сімей.

Втім, ніхто не забороняє батькам давати по понеділках дітям домашній обід з м’ясними стравами.

Вже кілька років в меню муніципальних шкіл немає страв з свинини, а тільки з яловичини, курки та індички.

Перекус

Крім часу на сніданок і обід, є 10-хвилинна перерва, щоб перекусити. Діти їдять снеки, які приносять з дому. Це можуть бути яблука або інші фрукти чи ягоди, дрібна морква, крекери, претцелси.

Адміністрація школи в своїх листах нагадує батькам, що будь-які снеки мають відноситись до здорового харчування.

Перерва на обід триває 50 хвилин. За цей час діти обідають і відпочивають. Якщо погода гарна, то бігають і стрибають на шкільному майданчику, а якщо холодно чи мокро, то залишаються в приміщенні.

Шкільне меню оновлюється щомісяця. Подивитись його завжди можна на сайті або через додатки для телефонів. Додатки доступні як для iOC, так і для Android кількома мовами.

З Івано-Франківська до Нью-Йорка

В Нью-Йорк приїжджають не для того, щоб віднайти себе. В Нью-Йорк приїжджають, щоб стати кимось іншим

«Пані та панове, наш літак здійснив посадку в аеропорту імені Джона Кеннеді в місті Нью-Йорк, температура повітря в Нью-Йорку +15 градусів Цельсія....». Одна валіза, ноутбук та квиток в один кінець. Це було 15 грудня 2011 року. За збігом обставин, мій син народився рівно за рік після того, як я прилетіла до Нью-Йорку. Тому 15 грудня — це моя особлива дата.

І вже сьомий рік я п'ю улюблену каву не у маленькому затишному Івано-Франківську, а у великому гамірному Нью-Йорку. І живу за нью-йоркським часом.

Нью-Йорк – неймовірне місто, яке я дуже люблю; місто, яке ніколи не спить; місто, яке не перестає дивувати. Мій Нью-Йорк, в якому я живу, інший, не такий, як на рекламних листівках. У моєму щоденному Нью-Йорку немає вишуканих мішелінівських ресторанів, немає модних бутиків та дорогих авто. Зате є різнокольорові сусіди, дитячі майданчики, звичайні магазини, брудне, але цікаве метро, американські школи, є історії з минулого Великого Яблука.

Є мій чоловік, який, якимось загадковим для мене чином, примудряється миритись з усіма моїми «родзинками» та примхами і готує мені смачні сніданки.

А ще є неймовірний хлопчик майже шести років. Наш син. Чотири роки тому дивний доктор в пенсне та з метеликом, вголос сказав те, про що я здогадувалась, але боялась вимовити: «Звичайно, вам є про що хвилюватись. У вашого сина – розлади аутичного спектру». Так Нью-Йорк став для мене ще й містом «у спектрі».

Як казала Керрі Бредшоу з одного з моїх улюблених серіалів «Секс і місто»: «Вселенський розум не завжди справедливий до нас, однак у нього відмінне почуття гумору». Саме так, з відмінним почуттям гумору, всесвіт відповів на мій запит мати надзвичайну дитину.

У мене було цілком успішне та комфортне життя з цікавою роботою та неймовірним оточенням. Я ніколи не уявляла, що буду домашньою мамою і не мліла при вигляді малюків у візочках. Ніколи не мріяла про переїзд закордон. Однак, тепер я живу на іншому континенті, не працюю і чудово себе при цьому почуваю :-)

Я не дуже дружу зі спортом. Я люблю каву та добре віскі або коньяк (інколи :-). Я не люблю йогу і медитації. Не маю сталих вподобань в музиці. А рінгтоном на моєму телефоні стоїть «Paint It Black» Ролінг Стоунз. Я не люблю різноманітних коучів та не вірю в тренінги з розкритття різних потенціалів: жіночого, особистого чи творчого. Я глибокий інтроверт і люблю бувати одна. Не люблю виступати на публіці. Зробити телефонний дзвінок — інколи для мене справжнє випробування. Втім, моя колишня робота передбачала постійне спілкування з людьми наживо. Я не люблю натовп. Але мені цікаві люди навколо. Я люблю за ними спостерігати.

Я не примхлива в побуті та невибаглива у їжі – стейк і салат мене цілком задовольняють. Хоча я вмію спекти яблучний пиріг і зробити голубці. Я ненавиджу шопінг, і щаслива з того, що маю можливість практично все купувати онлайн. Я люблю стримані офісні костюми та високі підбори, але джинси з кедами теж люблю, і тішуся, що тепер саме джинси і футболки складають основу мого гардеробу. Я люблю прасувати, але після переїзду до Сполучених Штатів майже нічого не прасую.

Я багато в чому хаотична, спонтанна та нетерпляча. Мені не вистачає вміння і терпіння розпланувати час та визначити пріоритети.Але тепер я не боюсь помилок і не соромлюсь їх. Хоча в деяких ситуаціях з минулого я би діяла зовсім інакше. Я неїдеальна мама, часом нестримана і непослідовна, яка все ще відрощує «дзен». І щось мені підказує, що цей процес безкінечний :-). Водночас, я вважаю свого 6-річного сина своїм найкращим вчителем та найкращим другом.

Як і раніше, я люблю тюльпани, океан, книги Стівена Кінга, фільми з Аль Пачіно та Ентоні Гопкінсом і американські серіали на медичну тематику, особливо про «геніального покидька» доктора Хауса.

Я знову визначаюсь, чим хочу займатись надалі. А поки роблю те, що приносить задоволення мені та, сподіваюсь, сподобається й вам. Я не даватиму порад, як адаптуватись за кордоном, як орендувати квартиру чи отримати водійські права. Для цього є багато хороших ресурсів, то ж я можу підказати, де цю інформацію можна знайти.

Натомість, я ділитимусь з вами історіями про старий Нью-Йорк, фото якого я можу розглядати годинами, та історіями про Нью-Йорк сучасний. Розповім, як змінилось моє життя за 7 років, та що мені в ньому подобається, а часом — й не дуже :-). Спробую привідкрити таємницю, як це — бути мамою дитини, яка мислить зовсім інакше.

Думаю, вам буде до вподоби жити разом зі мною за нью-йоркським часом.