Про жінку, яку називають «матір’ю соціального забезпечення» і яка змінила Америку.
Березень 1933 року. В Сполучених Штатах розпал Великої депресії. Мільйони безробітних та безхатченків. Новообраний президент Франклін Делано Рузвельт формує уряд.
Посаду міністра праці в своєму уряді Рузвельт запропонував Френсіс Перкінс.
Вона стала першою жінкою в Кабінеті міністрів США. Френсіс Перкінс зайняла свою посаду 4 березня 1933 року.
Френсіс Перкінс (Фанні Корал Перкінс) народилась у 1880 році в Бостоні, батьки були родом з штату Мен.
Батькові належав магазин канцтоварів. З дитинства батько заохочував Френсіс до вивчення історії та читання, вчив дівчину грецької мови.
Маленька Фанні.
На той час жінки рідко навчались в коледжі, але в сім’ї Перкінс не заперечували проти навчання Френсіс. Батьки вважали, що дівчина після закінчення коледжу буде вчителькою, поки не трапиться гідний кандидат для шлюбу. Сама Френсіс бачила своє майбутнє інакше.
Френсіс у юні роки.
Політична та державницька кар’єра Перкінс розпочалась у 1911 році, коли вона стала свідком жахливої пожежі на одній зі швейних фабрик в Нью-Йорку. Під час пожежі загинули 146 працівників.
Вона зробила собі ім’я на посаді керівниці Комісії з безпеки праці в Нью-Йорку. На той час Френсіс вже була знаним експертом з безпеки праці та соціальних питань. Вона допомогла розробити та впровадити багато правил пожежної безпеки, якими користуються до сьогодні.
Губернаторські вибори 1918 року були першими, в яких жінки в Нью-Йорку мали право голосу. Френсіс Перкінс агітувала жінок віддати свій голос за Ела Сміта, її друга і союзника під час попередньої роботи в Олбані. Незабаром після обрання на посаду губернатора Сміт призначив її на вакантне місце в штаті Нью-Йоркської промислової комісії. Перкінс стала першою жінкою, яку призначили на адміністративну посаду в уряді штату Нью-Йорк із щорічною зарплатою в 8 тисяч доларів. Жінкою, яка отримувала найбільшу заробітню плату на державній посаді в США.
На виборах 1928 року Нью-Йорк обрав нового губернатора — Франкліна Делано Рузвельта. Рузвельт попросив Френсіс Перкінс стати уповноваженою штату з питань промисловості. Вона була однією з його найнадійніших довічних порадників.
Після того, як Рузвельт переміг у виборах президента і запропонував Перкінс посаду в уряді, вона висунула ряд умов, які, зрештою, лягли в основу Нового курсу.
Френсіс Перкінс позаду президента Рузвельта, коли він підписує частину Нового курсу 6 червня 1933 року.
Перкінс була поряд з президентом Рузвельтом довгих 12 років, і перебувала на цій посаді довше за будь-кого з міністрів праці. Френсіс Перкінс впроваджувала разом з Рузвельтом Новий курс та працювала в уряді в час Другої світової війни.
В серпні 1933 року Перкінс потрапила на обкладинку щотижневика Time. Вона була однією з 11-ти жінок, які за всю історію видання отримували номінацію «Людина року».
Обкладинка Time. Серпень, 1933 рік.
Її критикували як колеги-урядовці, так і представники профспілок та робітники.
Сама Френсіс визначала свою діяльність так: «Я приїхала до Вашингтону працювати на Бога, Франкліна Рузвельта та на мільйони звичайних бідних робітників».
На час початку роботи в уряді їй було 53 роки. Магістерка соціології. Одружена, одна дочка. Сімейне життя Перкінс було складним. Через два роки після одруження з’ясувалось, що у її чоловіка біполярний розлад. Пізніше ознаки психічної хвороби проявились і у дочки. Френсіс не розповідала про особисте життя та оберігала чоловіка та дочку від зайвої цікавості репортерів.
Френсіс Перкінс з дочкою.
Деякі біографи припускають, що Френсіс мала інтимні стосунки з іншою жінкою, громадським діячем Мері Рамсі. Вони разом жили у Вашингтоні до трагічної загибелі Рамсі у грудні 1934 року. Втім, доказів цього зв’язку немає.
З ініціативи Френсіс в Сполучених Штатах прийняли закони щодо страхування безробіття, мінімальноі зарплати, понаднормову роботу та 40-годинний робочий тиждень. Вона вимагала заборонити дитячу працю та відстоювала права жінок-робітниць щодо безпечних умов праці. Все це сьогодні ми сприймаємо як належне. Єдиний пункт, якій Френсіс не вдалось виконати зі своєї програми, це забезпечити загальний доступ до медичної допомоги.
Право залишити собі дівоче прізвище Френсіс відстояла у суді. Вона не хотіла, щоб її громадська діяльність зашкодила кар’єрі чоловіка, який певний час працював секретарем мера Нью-Йорку.
Впродовж своєї професійної кар'єри, Френсіс вела журнал під назвою «Записки про чоловічий розум».
Загалом вона вдягалась дуже скромно: майже не носила прикрас та не користувалась косметикою.
Після завершення урядової кар’єри Френсіс Перкінс до кінця свого життя викладала в Корнелському університеті.
Померла Френсіс у віці 85 років в Нью-Йорку.
У 2015 році Френсіс Перкінс визнали однією з визначних осіб спільноти ЛГБТ.
Ім’я Френсіс Перкінс носить Міністерство праці Сполучених Штатів (The Frances Perkins Building) і одна зі шкіл у Брукліні (Frances Perkins Academy).
В американському фільмі «Брудні танці» (Dirty Dancing, 1987) головна героїня Френсіс «Бебі» Гаусман з’ясовує, що її назвали на честь Френсіс Перкінс.
Про Френсіс Перкінс написали кілька книг, найвідомішою з яких є книга Кірстін Давней «The Woman Behind The New Deal».
Минулого року Кінорежисер Мік Каует завершив документальний фільм про Перкінс: «Френсіс Перкінс і загальний добробут» (Summoned: Frances Perkins and the General Welfare). Фільм вийшов в ефір на телеканалі PBS 5 березня 2020 року.
Френсіс Перкінс називають «матір’ю соціального забезпечення». Колись вона стала рушійною силою Федерального закону про стандарти праці. І це змінило Америку.
Читайте також:
Comments